Вступ до мультимедіа
У 1989 році для того, щоб відтворити відео, прослухати музику або переглянути фотографії на настільному комп’ютері, потрібно було додати дорогі апаратні комплектуючі, виготовлені іншими компаніями та з використанням різного програмного забезпечення. В той час не існувало єдиних стандартів, пересувності чи можливості обміну інформацією.
Внутрішні виклики компанії
Тайлер Пеппл, маркетолог продукції Apple: “Ця сфера мала бути природною для Apple, але ми не мали нічого. Генеральний директор Apple Джон Скаллі сказав мені: «Ми повинні зайнятися цим», але це було не так просто.”
Джон Уортінгтон, звуковий інженер: “В компанії були люди, які казали: «Ніхто ніколи не стане слухати музику або дивитися відео на комп’ютері. Ніколи.”
Група з кількох осіб в Apple змогла змінити ситуацію, перетворивши комп’ютери на інструменти творчості для мільйонів людей.
Від концепту до реальності
Розробка почалася з невеликого проекту в таємній Групі передових технологій Apple. Головний вчений Стів Перлман завершив роботу над пристроєм під назвою QuickScan, який вперше дозволив відтворювати відео на Mac. Однак для його роботи потрібен був окремий дорогий чіп для стиснення та розпаковки відео.
Стів Перлман, головний вчений: “Apple не дозволяла створення руйнівних продуктів.”
Після скасування QuickScan, Перлман разом із старшим науковцем Еріком Хоффертом почали шукати дешевше програмне рішення для мультимедіа.
Перлман: “Практично всі в Apple, а також у всьому світі, вважали, що мультимедіа завжди вимагатиме спеціалізованого апаратного забезпечення — і буде дорогим.”
Прорив в стисненні даних
Одним із небагатьох, хто думав інакше, був Гевін Міллер, дослідник в графічній групі Apple, який разом з Хоффертом працював над проблемою програмного стиснення та розпакування, відомого як кодек.
Гевін Міллер, дослідник: “Ми вирушили на обідню прогулянку, і до кінця зорганізували модель, що включала постійні кольорові блоки та 2-бітні інтерпольовані блоки.”
Ерік Хофферт, старший науковець: “Ми експериментували з різними кольоровими блоками в алгоритмі стиснення, щоб його оптимізувати.”
Продовження розробок та нові виклики
Команда безперервно вдосконалювала технології, створюючи програмне забезпечення, здатне відтворювати відео в реальному часі без будь-яких апаратних засобів. Розробка продовжувалась, і врешті-решт команда змогла перетворити ідею Road Pizza на реальний продукт, стягуючи можливості QuickScan у програмне забезпечення.
Перлман: “Road Pizza змінив все. Кожен Mac (а, можливо, колись і кожен ПК) міг мати можливість відтворення відео.”
Анонс QuickTime
Після успіху Road Pizza інженери Apple створили неформальний проект під назвою Warhol. У той же час Тайлер Пеппл вирішив представити мультимедійний продукт Дон Кесі, керівнику напрямку мереж і комунікацій Apple.
Кessi швидко відреагував, попросивши Пеппла створити бізнес-план, щоб оголосити його на Всесвітній конференції розробників Apple.
Важливий момент: 7 травня 1990 року Дон Кесі вийшов на сцену та оголосив про QuickTime. Це стало великим сюрпризом для всіх на конференції, адже проект не мав бюджету, персоналу чи офісів.
Реакція команди
Уортінгтон: “Ми були приголомшені.”
Константіна Отмера, інженера QuickDraw: “Я стояв поруч із Брусом Ліком і запитав: ‘Що це було?’ Він не знав.”
Після цього Перлман покинув компанію, а Брус Лік і Джон Уортінгтон взяли на себе щоденний розвиток QuickTime. Було ясно, що новий проект мав величезний потенціал.
Фінальні етапи
Остаточні етапи розробки включали підключення зовнішніх розробників до проекту QuickTime, що стало основою для співпраці в компанії. Згодом QuickTime став абсолютним лідером у сфері мультимедіа.
Висновок: Команда, що створила QuickTime, стала основою ери цифрових медіа, і їх вклад можна порівняти лише з досягненнями Джобса та Возняка.