Після спільної військової операції США та Ізраїлю проти Ірану в суботу, мережі заполонили зображення та відео, які нібито документують цю війну. Багато з цих матеріалів виявилися старими, стосуються не пов’язаних конфліктів, або ж були створені за допомогою штучного інтелекту. У деяких випадках, подані відео виявилися витягнутими з військових ігор, таких як War Thunder.
Довіра до перевірених джерел
У світлі стрімкого поширення дезінформації багато людей звертаються за допомогою до перевірених цифрових розслідувачів. Організації на кшталт The New York Times, Bellingcat та інших мають численні процедури для перевірки фактів, аби уникнути публікації синтетичного або оманливого контенту.
«Аудиторії можуть звертатися до незалежних новинних організацій, які витрачають час та зусилля на верифікацію матеріалів та надають чітке пояснення щодо джерел», — зазначив представник медіа-відносин Charlie Stadtlander.
Методи автентифікації медіа рідко бувають бездоганними, проте стандарти надзвичайно високі, а експерти мають багаторічний досвід у боротьбі з фейковими новинами.
Способи захисту від дезінформації
Цей процес є складним, враховуючи відсутність надійних інструментів для виявлення фейкових зображень. Проте, засвоївши досвід новинних експертів, ми можемо краще захистити себе під час бурхливих інформаційних подій. Ось кілька порад, які вони використовують.
Крок перший: уважно вивчайте зображення
Коли у січні на соціальних мережах почали стрімко поширюватися невірогідні зображення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро після його захоплення американцями, команда візуальних розслідувань The Times взялася за їх вивчення. Вони ретельно перевіряли зображення на наявність візуальних несумісностей, що свідчили б про їх недостовірність — наприклад, на одному з них був літак із незвичними вікнами.
Цього було недостатньо для однозначного підтвердження фальшивості зображень.
«Навіть сама ймовірність того, що зображення не є справжнім, спільно з тим, що воно походило з невідомих джерел і містило деталі, як наприклад, різний одяг Мадуро на різних фото, стало підставою для їх не публікації», — пояснила директор фотографії The Times Міган Лорама.
Крок другий: оцініть джерело та його репутацію
Одне з зображень Мадуро, яке опублікувало видання, було отримано з аккаунту Дональда Трампа в Truth Social. Це не означає, що Трамп або інші урядові особи є надійними джерелами — у нього є звичка поширювати штучні фейки в мережі, і зазвичай важко встановити достовірність матеріалів, що надходять з урядових джерел. Для цього зображення також були підняті питання автентичності через його погану якість та незвичні обрізки.
«У цьому випадку публікація поста президента в Truth Social сама по собі викликала інтерес, навіть якщо у нас не було жодного надійного способу підтвердити автентичність зображення», — сказала Лорама.
Проте його опублікували на головній сторінці The Times як частину скріншоту поста Трампа, а не ізольовано.
Крок третій: перевірте цифровий слід
Іноді можна швидко спростувати фейкові новини, перевіривши, чи були ті ж фотографії та відео опубліковані раніше. Це можна зробити вручну, шукаючи відповідні теми онлайн, або використовуючи інструменти пошукових систем, такі як функція зворотного пошуку зображень Google. Оригінальне джерело може виявитися старішим і зовсім не пов’язаним із контекстом його поточного поширення.
Платформа Bellingcat використовує комбінацію візуальних перевірок, крос-посилань і програмних інструментів, включаючи Google та Яндекс для зворотного пошуку зображень, а також витягання метаданих з зображень за допомогою ExifTool. Проте ці розслідування зазвичай потребують часу, і зростаюча доступність генеративних AI інструментів ускладнює цю роботу.
Крок четвертий: встановіть дату та місце
Якщо фото або відео нібито було знято в конкретному місці, ви можете скористатися супутниковими зображеннями або додатками, такими як Google Maps, для перевірки, чи відповідає місце дійсності. Маркери, як-от прапори, логотипи та обладнання, також можна використовувати для встановлення періоду та місця, що фактично дозволяє перевірити точність матеріалів, як це робила команда розслідувань The Times під час конфлікту в Україні.
Просте відрізнення справжніх фотографій від повністю синтетичних зображень недостатньо. Яка межа редагування або маніпуляції є прийнятною, аби фотографія все ще вважалася справжньою? Універсально прийнятної відповіді не існує, але особисте визначення Хіггінса зводиться до «справжнього моменту, зафіксованого світлом на датчику або плівці».
Експерт з фейкових новин та співавтор платформи відкритої розвідки Craig Silverman зауважив, що кожен користувач інтернету повинен залишатися пильним.
«Середньостатистичній людині треба усвідомлювати, що нинішнє інформаційне середовище схиляється до маніпуляції та обману».