Для бійців 112-ї окремої бригади ТрО Чорнобильська зона – це не вигаданий постапокаліптичний світ, а територія, де вони виконують реальні завдання. Саме тому військові вирішили поєднати гру S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl із місцем, яке стало її головним натхненням.
У ролику бійці запускають гру просто в Прип’яті, а віртуальні локації поступово змінюються справжніми краєвидами міста. У відео з’являється палац культури “Енергетик”. Кадри показують, наскільки знайомі фанатам гри об’єкти виглядають наживо.
За словами військовослужбовця Сергія, ідея з’явилася після контакту бійців із MK Foundation Максима Кріппи. Фонд передав підрозділу автомобіль, а військові вирішили використати цю історію для створення відео про S.T.A.L.K.E.R. 2. Сам Кріппа пов’язаний із грою як власник GSC Game World, а MK Foundation системно забезпечує українських військових транспортом та іншим необхідним майном.
Комп’ютер довелося везти до Прип’яті
Підготовка до зйомки була максимально практичною. Щоб відтворити потрібну сцену, військові не стали використовувати ноутбук. Вони завантажили в автомобіль повноцінний стаціонарний комп’ютер із великим монітором і повезли його до Прип’яті.
Перед зйомкою двоє бійців по черзі проходили S.T.A.L.K.E.R. 2, оскільки в грі вони ще не дісталися до “Енергетика”. А коли команда приїхала до Прип’яті, часу майже не залишалося: до заходу сонця було близько 15 хвилин. У результаті сцену відзняли лише за три дублі. Для ролика використали справжнє військове спорядження, зброю та автомобіль, переданий підрозділу.
Гра як спосіб тренування
У підрозділі відеоігри використовують не лише для відпочинку. Військові експериментують із VR та симуляторами, зокрема для підготовки операторів дронів. Такі інструменти дозволяють безпечніше відпрацьовувати окремі дії та помічати помилки.
Сергій розповів, що під час таких тренувань бійці могли аналізувати власну поведінку: хто неправильно рухається, забуває про боєприпаси або не використовує укриття. Повноцінне командне тренування у форматі кооперативного шутера реалізувати не вдалося, однак окремі VR-сесії проводили.
«Досвід, який ти проганяєш в іграх, тепер реально можна переносити на справжнє життя».
На думку військового, перспективним міг би бути спеціальний кооперативний шутер, де кілька людей отримують різні ролі та мають разом виконувати завдання. У такому форматі можна було б тренувати комунікацію, розподіл секторів і взаємодію між учасниками групи.
Після фронту навіть S.T.A.L.K.E.R. сприймається по-іншому
Цікаво, що реальний бойовий досвід змінив і стиль гри самого Сергія. У S.T.A.L.K.E.R. 2 він почав діяти обережніше: перевіряти спорядження, економити ресурси, шукати укриття й уникати відкритих ділянок.
Військовий каже, що раніше міг би просто побігти на ворога, не надто переймаючись тактикою. Тепер же навіть у грі він намагається рухатися приховано, обходити небезпечні місця та заздалегідь перевіряти зброю.
При цьому реальна Чорнобильська зона змушує діяти майже протилежним чином до того, як поводиться сталкер у грі. В S.T.A.L.K.E.R. гравець може піти через ліс, щоб уникнути небезпеки на дорозі. У справжній Зоні сходити з визначених маршрутів небезпечно через мінування.
Радіаційний фон теж залишається фактором ризику, однак сьогодні набагато серйознішу загрозу становлять міни.
Зона виявилася живішою, ніж показує гра
Ще одна несподівана відмінність стосується самої атмосфери. У S.T.A.L.K.E.R. 2 Чорнобильська зона переважно постає сірою, похмурою та туманною. У реальності вона значно зеленіша й наповнена життям.
У лісах можна зустріти коней Пржевальського, лосів, вовків та оленів. На деяких територіях природа фактично повернула собі простір, а люди можуть бути рідкісними гостями.
Саме тому для військового S.T.A.L.K.E.R. 2 цікавий не лише як гра. Він дає можливість порівнювати цифрову версію знайомих місць із реальністю. Окремі будівлі та об’єкти впізнаються майже одразу, хоча точна карта навмисно не відтворює справжню місцевість.