Результати дослідження показують, що вік є найважливішим фактором, що визначає рівень пам’яті та швидкість її зниження. Починаючи з 75 років, результати починають знижуватися швидше. Після 85 років зниження стає ще більш помітним. Депресія та хронічні захворювання, такі як діабет, також впливають на початкові показники. Самотність, хоча й впливає на початкові результати, не прискорює темп когнітивного зниження.
Дослідження також виявило, що фізична активність пов’язана з кращими початковими показниками пам’яті. Люди, які займалися помірною або інтенсивною фізичною активністю принаймні раз на місяць, пам’ятали більше слів під час тестів на миттєву та відкладену пам’ять. Цей ефект не змінив швидкість зниження, але підняв базовий рівень, який виконує функцію своєрідного “когнітивного буфера”.
Хоча дослідження не вивчає причини зв’язку між самотністю та когнітивними функціями, попередні дослідження пропонують правдоподібні механізми. Самотність часто супроводжує зменшення соціальної активності, що впливає на когнітивну діяльність. Це явище також пов’язане з підвищеним ризиком депресії, яка напряму впливає на результати пам’яті. Окрім цього, самотні люди зазвичай мають більше проблем зі здоров’ям, таких як гіпертонія або діабет, що також впливають на когнітивні функції.
За прогнозами ООН, до 2050 року кожна шоста людина у світі буде старше 65 років. Суспільства входять у фазу, коли старість перестане бути винятком і стане нормою. Дементія, як і інші нейродегенеративні захворювання, що з’являються з віком, становитимуть серйозний виклик для медичних установ.